Українська | English

Обійми Дощу — Сон (2017)

72 хвилини, 11 композицій, 15 музикантів, включаючи струнний квартет, 10 звукоінженерів, 200 годин запису у 7 різних студіях та більше 8 років з моменту випуску попереднього альбому. Це досить незвичні цифри для українського року, але вони не передають і частки того, скільки зусиль, жертв та справжньої любові до музики знадобилося гурту Обійми Дощу, щоб завершити свій другий альбом — “Сон”. Це 72 хвилини складної, але неймовірно мелодійної, поетичної рок-музики з витонченим струнним аранжуванням та елементами прогресивного року, неокласики, неофолку та пост-року.

Над зведенням альбому працював Брюс Сурд — британьский музикант та саунд-продюсер, лідер гурту The Pineapple Thief, також відомий співпрацею з такими грандами сучасного прогресивного року, як Opeth, Anathema, Katatonia, Riverside, Tesseract та Blackfield.

Пісні з альбому — це розповідь про боротьбу та труднощі, з якими стикається людина в сучасному урбаністичному та глобалізованому світі, подорож від найнижчої точки падіння до вільного польоту, від смерті до переродження. “Сон” — це метафора життя, в яке не віриш до кінця, сприймаєш як ілюзію… Але “прокинувшись від нього, ніколи не заснути знов”.

Не зважаючи на те, чого нам коштувало створення цього альбому, ми ділимось їм з вами безкоштовно. Взамін ми просимо вас допомогти нам бути почутими, поділившись альбомом з друзями особисто та у соц. мережах, написавши рецензію на улюбленому музичному сайті, залишаючи коментарі та лайки. Без вас ми не впораємось.

01. Остання мить

Сіре вікно —
Як крізь нього почути?
І не напитись знов
Гіркої отрути.

Світ все одно
Вже не має надії,
Розмито кордон між сном
І нестерпними мріями
Всіх цих бездушних людей.

Дроти і вино
Оточують в стінах,
І сенсу нема давно
Шукати, хто винен.

Та кожен мільйон
Поглиблює прірву,
Вкрадає останній сон,
Якщо лиш не вирву

Себе із порожніх
Набридливих грат.
Вже сили немає
Чекати відради бо

Біль огортає
Нестримним бажанням,
Все ближче до краю
І всі сподівання
Залишу позаду
Уламками в ваших очах.

Нечувано швидко
Спливають хвилини,
Й останнім відбитком
Розписано стіни.
Залишилось тільки лиш
Перебороти свій страх.

Останній крок
Зітре похмурий слід думок,
Відкриє брами,
І душа злетить!

Забувши все,
Нарешті в небо віднесе
Ковток свободи
В цю останню мить!

Ось крок вже позаду,
Та падаю вниз.
Кайдани стискають
Сильніше й пронизливий

Біль розриває,
Картаючи рани,
І стежка до раю
Зникає в тумані,
Забравши з собою
Останню краплину тепла.

Невже все даремно,
Й чому не розгледів
За маревом темним
Незаперті двері
У мить перед тим, як
Навічно поглине імла?..

Музика — Володимир Агафонкін.
Слова — Микола Кривонос.
Фото — Joe Beck.

02. Крила

Рветься в далеч життя,
Поки щось не обірве.
І ти вже не дитя —
Дивишся в сіру прірву
Звичного небуття.

І темніє в очах,
Та й загублені крила.
Мов поранений птах,
Падаєш з ніг безсило,
Боїшся здолати страх

Вийти з бруду під зливу,
І до синіх небес
Знов злетіти сміливо —
З крилами й без.

Як не маєш мети,
Все навколо є тайна.
І не хочеш іти —
Все чекаєш, що сніг розтане,
Та вже скоро розтанеш ти.

Чи, продершись крізь кригу,
Крізь полон самоти,
Знову глибоко дихай,
Вільно лети!
До своєї мети.

Лети вперед,
Крізь сотні стомлених зграй,
Де крик лелек
Веде в небачений край.

Лети понад пеклом пожеж,
Крізь вогонь, крізь попіл і дим,
Й як крила підпалені вже,
То вставай і просто іди!

І перш ніж чекати на місці
На свій обіцяний рай,
Тримайся на шляху тернистім
І долю свою обирай —
Вже настала пора!

Вирвись
З набридливо однакових днів.
Лети ввись,
Знайди, що вже колись загубив.
Слідуй
Піснями недомовлених слів.
Вийди
На пошуки омріяних снів.

Музика, слова — Володимир Агафонкін.
Фото — Samuel Zeller.

03. Разом

Ти,
Ховаючись в тенетах самоти,
Від сонця відвертаєш очі,
Бо звикла йти, не маючи мети,
Укрившись темрявою ночі.

Ти губишся під світлом ліхтарів,
Блукаєш у театрі тіней
Всіх, хто колись у забутті жеврів
Душею, що до тебе лине.

Ти
Вважаєш, що так важко віднайти
Удвох тепло і розуміння...
Між тим, від ляку спалюєш мости —
Любові прояви невинні.

Втопивши погляд в далечі зірок,
Укрившись від усіх журбою,
Не зробиш хоч один маленький крок
До серця, що живе тобою.

Серце поведе —
До забутих мрій відкриються брами.
Їх коли знайдеш —
Не губи, тримай їх міцно руками.

Зробимо лиш крок —
І продовжим все, що тільки почали,
Щоб дивитись вдвох
Вільними, ясними очами.

Ми
Колись зустрінем ранок вільними людьми,
Колись прокинемось від недовіри,
Щоб після довгих пошуків в пітьмі
Воскреслі дні коханням медовіли…

Музика, слова — Володимир Агафонкін.
Фото — Артем Ковальов.

04. Темна ріка

Сонце сідає за обрій, тягне руки в тінь,
Сиве волосся і спокій — у товщу землі.
Повінь початком приходить, неволя в серцях,
Темнії хвилі руйнують церкви на стовпах.

Але місяць взійде
І освітить дороги,
Відчай мине,
Променем звільнить
Душі хоробрих
З темних тенет.

Втрати колишні
Сховає у лоні
Небачений край.
Бажаних мрій,
Що тримають в полоні,
Ти не відпускай.

Серце палає, відвага живе у очах,
Пісня сопілки злітає і мчить на вітрах.
Легкою ходою він йде у похмурі ліси,
Один подолати йде відчай у ті злі часи.

Але місяць взійде
І освітить дороги,
Залишать лиха.
Скажуть: "Піднятись
Не знайдеш ти змоги" —
Не слухай, нехай.

Втрати колишні
Сховає у лоні
Небачений край.
Бажаних мрій,
Що тримають в полоні,
Ти не відпускай.

Стежка проводить полями в безодню,
Та стежки нема.
Навколо болота із криги і крові —
Навколо зима.
Шлях невідомий, де проклятих тіні блукають віки.
Все далі від дому і ближче до темної ріки.

Як врятувати коріння і волю? Як зберегти?
Хто не боїться боротись із ніччю у зграї вовків?
Де той куточок для хліба і солі? Де віднайти?
Небо, згорнувши, сховати від темної ріки?

Сонце встає над землею, дерева цвітуть.
Та небо ту пісню сопілки вже не зможе почуть.
І про героя, що вірив у силу століть,
Ніхто не згадає, не вкаже, зате досі живуть...

Музика — Володимир Агафонкін.
Слова — Микола Кривонос.
Фото — John Silliman.

05. Назустріч тиші

Інструментальна.

Музика, фото — Володимир Агафонкін.

06. Кімната

Темна кімната,
Немає нікого,
Знаходжусь тут наче випадково,
А за вікном починається новий день.

Зашторені вікна
Бути вже звикли
Стіною для сонячного світла,
Й свіже повітря не знайде моїх легень.

Та десь у ріки
Під синім небом
Плинуть віки
Під пташиний щебет,
Дихає вітром яскраво-зелений гай.

До неба ведуть
Лани широкі,
Поки я тут
Шукаю спокій —
Не чути його, скільки часу на це не гай

Захоплюють обрій
Блоки бетону,
Й хоч часом все добре
Мрії тонуть
Під товщею пилу, тут, серед сірих стін.

І так день за днем
Роки пропливають —
Занурююсь в net
Із чашкою чаю,
Та знаю, що марно,
А серце чекає змін.

Та десь у ріки
Під синім небом
Плинуть віки
Під пташиний щебет,
Дихає вітром яскраво-зелений гай.

До неба ведуть
Лани широкі,
Поки я тут
Шукаю спокій —
Не чути його, скільки часу на це не гай

Десь там краса,
Така яскрава, що аж сліпить очі,
Десь там роса
Омиває сни відлунням ночі,
Десь там трава,
М'яка, мов перший поцілунок —
Земля жива,
Й не для нас бринять її там струни.

Музика, слова — Володимир Агафонкін.
Фото — Tom Sodoge.

07. Інтерлюдія

Інструментальна.

Музика — Микола Кривонос.
Фото — Petter Rudwall.

08. Сон

Я бачив уві сні,
Як схиблена зима
У осіні вкрадала
Дощі її рясні.

Я бачив, як весна
Зимою одяглась,
Немов іде вистава —
Холодна і сумна.

У супереч весні
Вогнем палало літо,
Загнав людей навколо
У стіни їх тісні.

Беззахисні й малі,
Не оживали квіти,
І тліло чорне поле
На спаленій землі.

Здіймався сивий попіл
І рвався у небо,
Що, сповнене бруду,
Сіріло назавжди.

Шукало в небі спокій
Листя жовтневе...
Й розбещені люди
Не бачили біди.

Я бачив в цьому сні,
Як брат вбиває брата,
І зачиняють двері
Від матерів сини,

Чув крики голосні —
Святих вели за грати
Чиновні кровожери,
Не знаючи вини.

Я бачив, як дітей
Замучив дикий голод,
А хтось заможний поряд
Іграв собі у гольф, —

І більшість тих людей,
Що там були навколо,
Не знали собі горя
І грали свою роль.

А ви посміхайтесь —
Це ж все не насправді,
Це темна дорога,
І зазвичай всім все одно.

Й від жаху нехай ми
Зачинюєм ставні —
Прокинувшись від нього,
Ніколи не заснути знов.

Врешті решт ми всі люди,
Ми все ж таки люди —
Розгублені люди,
Що блукають у пітьмі.

Ми просто хочемо любити,
І любими бути —
Без заздрощів, люті,
Ненависті, брехні.

І залишається любити,
І любими бути,
І вірити в чудо,
Або вірити у те,

Що ми тут не назавжди,
Що чекає Всевишній...
Чи, нарешті піднявшись,
Будувати разом світ —

Де навколо все справжнє,
Де в гаях квітнуть вишні,
Де все рідне, все наше,
Де для нас настане схід.

Музика, слова — Володимир Агафонкін.
Фото — Cristina Gottardi.

09. Земле моя мила

Я
Тебе знайшов —
Без зайвих слів,
У товщі літ.

Твоє ім'я
Почую знов —
Як птаху спів,
Як шелест віт.

Колись відступить холод лютий,
Тебе зігріє сонце тепле,
Красу твою відкриють люди,
Мила моя земле.

Я
Тебе знайшов,
І біль нестерпний
В мить затих.

Реве земля,
За швом йде шов,
Та вірю в те,
Що загоїш їх.

Колись відступить холод лютий,
І знову кров заграє в жилах —
Любов твою відчують люди,
Земле моя мила.

Колись розвіє хмари чорні
Ласкавий подих твій весняний,
Новим життям наллються корні,
І в мить свої загоїш рани.

Нехай всі пагони розмило,
Й пророчать всі майбутнє темне, —
Тримайся, земле моя мила,
Люба моя земле.

Гості прийшли непрошені,
Снігом сліди запорошені.
Стиглим наїлись досита
Поту забутої осені

Гості прийшли непрошені,
Снігом сліди запорошені.
Свіжим наїлись досита
Крові забутої осені

Гості прийшли непрошені,
Й не бачать нічого очі вже,
І спадок весь твій розкрадено,
Чужими замінено вадами,

Стерто врожаї зрощені,
Й ми самі собі вже прощені,
Шукаємо совість в сутінках,
І судим, не знаючи суті, ми
Всі.

Музика, слова, фото — Володимир Агафонкін.

10. Новий початок

Інструментальна.

Музика — Микола Кривонос.
Фото — NASA.

11. Янгол

Знов зоряна ніч огортає блакить,
Ховаючись звично за спини вогнів,
І чекаючи цю мить,
Твій погляд блукає десь там вище хмар,
І серце шукає небесний приплив,
Щоб відчути тепло чар
Й летіти поряд з ним.

Як раптом з'являються сили і час
Пройти дивовижні світи,
Що трапляються кожному хоч раз.
Та люди минають їх без зайвих спроб,
Ніхто з них не бачить як ти
І не прагне душею до зір, щоб
Летіти поряд з ним.

Пройдуть роки
Й ту легкість під час довгої зими
Відчуєш знов, розповідаючи онукам
Про янгола із сірими крильми,
І казку про кохання без розлуки.

Музика, слова — Микола Кривонос.
Фото — Juskteez Vu.

Хочеться відзначити та подякувати кожній людині, яка приймала участь в роботі над альбомом.

Обійми Дощу:

Аранжування — Обійми Дощу.
Струнні аранжування — Володимир Агафонкін, Микола Кривонос, Олена Нестеровська.
Обкладинка альбому — Володимир Агафонкін та Микола Кривонос, модель — Олена Нестеровська. Дизайн сторінки, програмування, переклад текстів — Володимир Агафонкін.

Запрошені музиканти:

Запис та робота над звуком:

Окрема подяка:

Марія Курбатова, Яна Кириченко, Андрій Сазикін, Родіон Цикра, Андрій Равін.